Головна | Реєстрація | Вхід | RSS | П`ятниця, 26.04.2024, 20:45 |
Вітаю Вас Гість |
|
Історія нашої перемоги
Денисевич Іван Гнатович Іван Гнатович не любить розповідати про події далекої війни. Тому про його подвиги розповідають нагороди, які ветеран війни отримував та й досі отримує. 86-річний дідусь зараз дуже слабкий та хворий. Нічого не чує та майже не розмовляє – пережите дається взнаки. Та й за стільки часу багато призабулося. Тому нам допомагає його онук – Іван. Народився 10 серпня 1927 року у с. Будимля. У 16 років високого та міцного юнака примусово забрали до лав партизан Волині. Воював під командуванням командира Рудича. Потім молодого партизана забрали на службу на фронт. Служив юнак з 1943 по 1951 роки – 7 років 3 місяці. Воював в основному в Германії, хоча доводилось брати участь в битвах на території Литви, Латвії, Білорусі, України, Польщі. Після демобілізації в 1951 році повернувся в рідне село, де одружився та працював в колгоспі. Молчанович Дмитро Григорович Народився 1 листопада 1927 року в селі Будимля. Ровесник Денисевича Івана Гнатовича. Йому пощастило більше. Оскільки коли прийшли в село партизани і забрали його однолітків, Дмитро був дрібним, низеньким та худим, тому то його не взяли. Тільки в кінці 1944 року хлопчину забрали в армію (навчався воєнному ділу на Уралі в Еринбурзі). Після навчання 20 травня 1945 року солдат мали відправити на фронт, але 9 травня цього року було оголошено кінець війні, тому юних вояків відправили в Монголію для підготовки до війни з Японією (на японський фронт). Саме коли Дмитро знаходився там, в Монголії, Радянський Союз проголосив капітуляцію Японії, проте країна відмовилась капітулювати і радянські війська пішли війною на Японію в Китай, щоб визволити його від японського гніту. Пішки дійшли до Порт-Артура. Ускладнювала ситуацію місцевість, яка була скелястою. Як розповідає Дмитро Григорович, піхота хитрістю перемогла японців. Доводилось майже постійно рухатись, спали тоді по кілька годин на добу і знову ходили, щоб японська розвідка «засікла» багато чисельну армію, якої тоді там не було. Після перемоги над Японією солдата відправили служити в Манжурію, де він пробув до 1952 року. Після цього Дмитра Григоровича перевели до Владивосточного особливого округу, і вже звідти, в тому ж 1952 році, його демобілізували. Тоді він повернувся до рідного села і працював в колгоспі. На жаль, під час переїзду до нової хати, багато нагород було втрачено і забуто. Молчанович Дмитро Григорович та Денисевич Іван Гнатович – герої, які відвоювали для нас мирне небо та затишок. Ми безмежно їм вдячні і подвиги їхні не забудемо!
|
|
Copyright MyCorp © 2024 |
Безкоштовний хостинг uCoz |